Танцюй, як Джексон

"Я б не хотіла, щоб померла Мадонна. Бо це означатиме, що я вже зовсім доросла" , - казала в одній із своїх книжок українська письменниця Ірена Карпа. Дай боже здоров'я тьоті Медді, але я певна, що в найближчі 40 років нічого страшного з нею не трапиться. І ми ще не раз почитаємо про її весілля з молодими хлопчиками. А от приголомшлива смерть короля поп-музики Майкла Джексона завершила цілу епоху в історії культури і в житті цілого покоління. Кожен, хто був підлітком на початку 1990-х, мене зрозуміє.

Коли дерева були великими, Радянський Союз тільки розпався, а поп-музика ще не стала "попсою", світову сцену ділили двоє – король і королева, Мадонна і Майкл Джексон. Але Мадонна – то все ж співачка для дорослих. А беззаперечним підлітковим кумиром був Майкл.

З цієї фрази я передчуваю іронічні коментарі любителів дешевих бульварних хронік про зовсім недитячу любов Джексона до неповнолітніх. Та хочу нагадати, що звинувачення поп-короля у сексуальних домаганнях жодного разу не підтвердилися, а суди кілька разів виправдовували його - на радість усім підліткам 1990-х. І чим старшою я стаю, тим більше ці звинувачення видаються ганебним бажанням батьків маленького друга Джексона підзаробити грошенят на паплюженні імені видатної людини. Бо надто вже незвичайним був Майкл, щоб запідозрити його у банальній педофілії.

Про нього усе життя ходили чутки, які робили музиканта фантастичним, майже казковим персонажем. Він змінював колір шкіри, спав у барокамері, катався на атракціонах і тримав удома цілісінький зоопарк. Почавши музичну кар’єру у чотири роки, Майкл фактично був позбавлений дитинства, а тому так і не подорослішав. А дитина, нехай і доросла, ніяк не може бути педофілом. Мені здається, і власних дітей Майкл Джексон завів лише для того, аби було з ким гратися.

Через усі ці дивацтва діти й любили Джексона. Більше того, коли "несвідомі" дівчатка-підлітки фанатіли від Жені Білоусова, більш "просунуті" були закохані у Майкла Джексона. Збирали фотографії, вирізані з неякісних пострадянських газет, моніторили нечисельні телеканали, аби хоча б краєм ока побачити один із фантастичних довжелезних кліпів кумира, мріяли про вузькі шкіряні штани і, надягнувши татів капелюх, намагалися перед дзеркалом відтворити легендарну "місячну ходу" під затертий до дір касетний запис Вillie Jean. Ми всі мріяли танцювати, як Джексон. І для тих, хто ще пам’ятає про це, смерть Майкла – дуже особисте явище. Бо це означає, що ми всі, підлітки 90-х, уже зовсім дорослі.

Один із фанатів короля поп-музики, що зібралися у день його смерті на Таймс-сквер у Нью-Йорку, сказав: "Це схоже на те, коли вбили Кеннеді". Для світової музики смерть Майкла Джексона стала такою ж втратою, як для попереднього покоління – загибель Джона Леннона, а ще раніше - Елвіса Преслі.

Короля поп-музики часто порівнювали з королем рок-н-ролу. І за іронією долі, а може, навмисно для цього, він свого часу одружився з його донькою, Лайзою-Марією Преслі, у такий спосіб ніби оголосивши себе спадкоємцем великого Елвіса. Їх поєднує новаторське ставлення до справи, легкість і вишуканість стилю і неймовірний рок-н-рольний драйв. Саме за це його включили до Зали слави рок-н-ролу. Саме тому безліч людей, що байдуже і навіть зневажливо ставляться до популярної музики, роблять виняток для Джексона. Бо він творив пісні легкого жанру на рівні кращих взірців року. На відміну від переважної більшості нинішніх рокерів, що грають музику, нітрохи не кращу за попсу. Король помер, але його трон ще довго залишатиметься вільним.

Смерть у такому доволі молодому віці – трагічна штука. Але я неймовірно рада, що ніколи не побачу кумира свого дитинства 70-літнім і поважним. Є щось ненормальне в тому, коли рок-стар стає суспільно адекватним дідусем, коли веселий бешкетник з ліверпульських доків перетворюється на сера Пола. Останнім часом про Джексона писали лише у зв’язку з його хворобами та судовими скандалами. Смерть артиста поверне інтерес до головного – його музики. І ми всі швидко забудемо ці, не дуже вдалі в творчому плані, останні десять років життя кумира. А пам’ятатимемо просто неперевершеного короля сцени. Пам’ятатимемо, що всі ми у дитинстві мріяли танцювати, як Джексон.