Пане Кучмо, не принижуйте нас!

Якщо Україна без Росії нуль, чим ви тоді керували впродовж двох термінів?

Усім відомо, що де два українці, там три гетьмани. Те, що наші політики навіть всередині своєї політичної сили не можуть дійти згоди, стало звичною справою. І нічого ненормального немає в тому, що опоненти натхненно лають один одного у парламенті та пресі – демократія є демократія. Але цієї осені в них з'явилася нова мода – обливати один одного брудом виключно за кордоном. І частенько плутають, як відзначав Салтиков-Щедрін, "Отєчество" і "ваше прєвосходітєльство". Намагаючись образити політичного ворога, вони ображають кожного з 46 мільйонів українців.

Особисто я образилася до глибини душі, коли читала інтерв'ю визначної фігури в Партії регіонів Інни Богословської російській газеті "Взгляд". Там депутат українського парламенту авторитетно заявила: "Сьогодні держави Україна немає". Потім, правда, поправила: "Точніше, держава як держава є, але центральної влади там немає". Та уточнення залишилось непоміченим – у заголовок винесли першу фразу. Нехай Путін порадіє.

Яку мету ставить собі опозиція, розкидаючись подібними словами за кордоном? Дискредитувати діючу владу? Безумовно, після таких інтерв’ю в Росії імідж Ющенко та Тимошенко, і так не найкращий, стане ще гіршим. Але чи покращиться імідж пані Богословської та партії, до якої вона належить? Аж ніяк. Бо прем’єр-міністри змінюються, а імідж лишається. Якщо на наступних виборах Партія регіонів отримає більшість і формуватиме уряд, Богословська цілком може отримати якусь посаду. І не важко передбачити, яким тоном тоді говоритимуть з урядовцем Богословською в Росії. Як взагалі можна говорити з представником держави, якої немає?

Але що вже казати про інших політиків, якщо подібне дозволяє собі людина, яка десять років поспіль керувала країною? "Без Росії ми нуль", - "патріотично" заявив другий президент незалежної держави. Аби уникнути звинувачень у висмикуванні слів з контексту, уточню – мова у зверненні Леоніда Кучми йшла про те, що варто посилювати економічну співпрацю з Росією, а не з ЄС. Нагадаю, що за каденції Леоніда Даниловича, у 2002 році, товарообіг України з Росією складав 32%, а з ЄС (у складі 25 країн) – 24%. Не така вже й велика різниця, правда? І тодішній президент підтримував двовекторність у міжнародних відносинах. Схоже, з того часу він дещо втратив орієнтири. Так і хочеться нагадати: пане Кучмо, надворі 2008 рік, а це значить, що ми без Росії уже 17 років. Якщо Україна без Росії нуль, чим же ви тоді керували впродовж двох президентських термінів?

Схоже, Україна має ворогів не лише у лавах опозиції, але й серед можновладців. Коли чинний президент Віктор Ющенко висловлюється про українську політику за кордоном, складається враження, що він працює спостерігачем від ворожої нашій країні держави, а не президентом України. Бо єдині висновки, які може зробити іноземний телеглядач із його телевиступів – в Україні бездарний уряд, політична криза і все погано. Втрачаючи величезні кошти на імідж українського минулого (Голодомор), наш гарант забуває про імідж сучасності. Такі вислови обурили навіть керівника однієї з нечисленних пропрезидентських сил - Бориса Тарасюка. Дипломат із багаторічним стажем добре розуміє, що таке імідж країни. А тому чи варто дивуватися, коли прем'єр іншої держави у присутності українського колеги дозволяє собі називати лідера України "мазуриком"? А прем'єр на це тільки посміхається, замість того, щоб обуритися.

У 2004 році, в Помаранчеву революцію, люди виходили на майдани не за гроші - або не лише за гроші. І вже точно не за Ющенка з Тимошенко. Ми йшли, бо набридло відчувати сором за свою країну. Та, схоже, це відчуття надовго. Бо коли знову чую ТАКЕ від ТОП-політиків, мені соромно. Краще б вони жували.