Хто хоче бути Стельмахом, або Танці навколо друкарського верстата

Замінити Стельмаха поки ніким

Останнім часом основна дискусія в українському політикумі ведеться з приводу кадрових питань. Особлива напруга відчувається навколо крісел "завідувачів грішми" – міністра фінансів та голови НБУ. І якщо міністра треба просто призначити, то з головним банкіром - інша історія. Поки президент намагається відстояти в Конституційному суді право Володимира Стельмаха очолювати центральний банк, політичні опоненти та соратники глави держави роблять собі піар.

Початок року у Верховній Раді та Кабінеті міністрів пройшов під гаслом "Позбутися Стельмаха". Та поки депутати наполегливо голосували за відставку головного банкіра, а прем’єр-міністр звинувачувала його в усіх смертних гріхах, галас навколо НБУ почав потроху стихати. Зараз уже зрозуміло, що, незважаючи на цілковито провальну валютну політику нинішнього керівника Національного банку, замінити його ніким.

Думати-гадати про те, хто ж може стати наступником Стельмаха, політичні аналітики та ЗМІ почали ще наприкінці минулого року, коли Юлія Тимошенко взялася за критику дій регулятора. Називався і представник президента в Кабміні Олександр Шлапак, і голова наглядової ради НБУ Петро Порошенко, мали шанси сісти в крісло екс-керівники НБУ Сергій Тігіпко та Арсеній Яценюк. Останній із чуток про своє призначення навіть вирішив розпочати передвиборчу кампанію на пост президента країни.

Іще у грудні екс-спікер неодноразово натякав, що радо б погодився на пропозицію очолити Національний банк. Але цього понеділка Яценюк оприлюднив через прес-службу "Фронту змін" сенсаційну заяву, що, мовляв, президент пропонував йому стати головою НБУ, та він не погодився. З огляду на те, що голова президентського Секретаріату Віктор Балога рішуче спростував заяву молодого амбітного політика, можна припустити ситуацію лисиці з виноградом. Народні депутати навряд чи підтримали б кандидатуру людини, яку самі нещодавно звільнили з посади спікера Верховної Ради. Та нічого не поробиш - час підігрівати увагу до власної персони настав. "Я маю амбіцію змінити країну, а не лише Національний банк", - гордо заявив майбутній кандидат у президенти. Цю заяву можна вважати офіційним стартом передвиборчої кампанії Арсенія Яценюка.

З точки зору президентських виборів, які мають відбутися на початку 2010 року, кандидатам на цю посаду дійсно нічого робити у кріслі головного банкіра. Навіть якщо це буде фінансовий геній. У ситуації неймовірного спаду промислового виробництва та негативного зовнішньоторгівельного балансу розібратися з рефінансуванням банків та підняти курс гривні на докризовий рівень за кілька місяців у нього не вийде. Отже, хто б не обійняв цю посаду, йому гарантоване майбутнє цапа-відбувайла. А це - не найкращий стартовий майданчик для людини з президентськими амбіціями.

Певна зацікавленість у впливі на НБУ ще зберігається у Юлії Тимошенко. Прибічники президента неодноразово звинувачували прем'єрку у прагненні "дорватися" до друкарського верстата та провести емісію, аби залатати бюджетні дірки. До того ж, західні експерти не виключають, що Тимошенко могла б продати частину цінних паперів для покриття боргових зобов’язань країни. Саме для цього вона намагатиметься посадити свою людину на цю посаду, а Віктор Ющенко зробить усе можливе, аби її туди не пустити. Та останнім часом навіть Тимошенко не акцентує увагу на цьому питанні. По-перше, їй вистачає турбот із власним кабмінівським фінансистом, по-друге – із тими ж таки президентськими перегонами. Цілком можливо, що голова уряду вирішила пожертвувати неповним бюджетом на користь можливості і далі "валити" всі біди України на непрофесійність керівництва Нацбанку.

А тим часом НБУ фактично залишається без голови. Володимир Стельмах, який з 15 січня перебуває у відпустці, планує повернутися до своїх обов’язків 23 лютого – як справжній захисник Вітчизни. Але єдиної думки щодо того, чи продовжує він бути головою Нацбанку, немає. У Кабміні вважають, що ні. Президент Ющенко думає інакше, тому звернувся до Конституційного суду. Знаючи, як моторно працюють наші судді, можна припустити, що до президентських виборів відповіді на це питання не буде. Як не буде і нового голови НБУ. Політикам уже не до гривні та банків. Усі на перегонах.