Олег Рибачук: США цікавлять домовленості Тимошенко з Путіним

"Я не зміг назвати принаймні десять нових облич в Україні"

Після візиту секретаря СНБО Раїси Богатирьової у США в Україні відновилася дискусія, на кого з трійки лідерів президентських перегонів - Януковича, Тимошенко чи Яценюка - зробить ставку нова адміністрація Обами.

"Держдеп проінформований про стосунки Ющенка і Тимошенко. З приводу Тимошенко в Штатах мені багато разів довелося відповідати на питання, чи правда що вона досягла якихось домовленостей і працює у тісній зв'язці з Кремлем", - докладніше про це, читайте в інтерв'ю екс-віце-прем'єра з питань європейської інтеграції, екс-глави Секретаріату президента Олега Рибачука інтернет-газеті "СЕЙЧАС".

- Олеже Борисовичу, в Україні надзвичайно мало інформації про контакти українських високопосадовців з новою адміністрацією США. На Вашу думку, поїздка Секретаря РНБО Раїси Богатирьової до Штатів була пов'язана із підготовкою в Україні до президентських виборів?

- Мені легко відповісти на це питання, тому що я нещодавно після п'ятирічної перерви побував в Вашингтоні, де зустрівся з представниками нової адміністрації Обами. Перше, що цікавить їх, - це внутрішньополітична ситуація, а саме, яким чином в Україні можна зберегти стабільність. Держдеп поінформований про стосунки Ющенка і Тимошенко, вони чудово знають, що єдиного центру формування зовнішньополітичного вектору в Україні немає.

Очевидно, що секретар РНБО подавала в Америці точку зору Банкової. Хоча американці вважають, що в умовах, коли уряд сформований президентом і прем'єром, вони мають між собою порозумітися. В Штатах завжди підкреслюють, що від їх співпраці залежить ефективність внутрішньої і зовнішньої політики України.

- Крім подолання політичного хаосу в Україні, які ще теми цікаві Білому дому?

- Оскільки у Вашингтоні знаходяться міжнародні фінансові організації, на усіх рівнях там будуть говорити про необхідність співпраці з ними. Після того наступним буде питання "Що далі?": чи зможе Україна вийти з кризи, якими є виклики регіональній безпеці та перспективи євроатлантичної співпраці. Всіх цікавила участь Віктора Ющенко у виборах, про що він заявив у вівторок.

- Америка є найбільшим лобістом України в Альянсі. На яку допомогу нам слід розраховувати від нової адміністрації?

- При будь-якій Адміністрації США - республіканцях чи демократах - ми маємо в особі американців гарантованих союзників. Вони на 100% підтвердять відданість європейському і євроатлантичному курсу України, наголошуючи при цьому, що задля досягнення цієї мети необхідно йти шляхом реформ, мати консолідовану владу і певне бачення. І далі, за умови виконання знайденого формату співпраці у вигляді щорічних планів, Україна матиме реальну перспективу вступу до НАТО.

- В Україні є побоювання, що нова американська адміністрація задля "перезавантаження" відносин з Росією може пожертвувати інтересами України. Це так?

- Будь-який представник адміністрації США Вам скаже: Штати ніколи не підуть на закулісні домовленості і не віддадуть Україну у сферу впливу Росії заради співпраці у боротьбі з тероризмом або "коридорів" в Афганістані. Хоча Кремль інформаційно дуже часто так подає це.

- Чому українське питання не може бути включено до пакету домовленостей двох супердержав? Америка вже запропонувала Росії угоду: відмова від ПРО в обмін на поступки в іранському питанні...

- Так, України зараз немає у списку пріоритетів, реально ми не виступаємо стратегічним партнером США. Коли я зустрічався у Білому домі з одним із старших радників Обами з питань зовнішньої політики, який відповідає, у тому числі, за РФ, він дав зрозуміти, що вони не бачать жодної можливості проведення ефективної політики в регіоні - Європі, Східній Європі, Росії - без відповіді на питання "Україна". Так, можливо наше питання не стоїть так актуально, як під час переламного моменту президентських виборів 2004 року, але те, що ключ до успішної зовнішньої політики Вашингтону у відносинах з РФ чи з Європою лежить в Україні, у мене сумнівів немає.

У контексті регіональної політики Україна залишається центровою країною, яка відіграє дуже важливу роль у відносинах із сусідніми державами, зокрема, Молдовою і Білоруссю.

- Чи вже відомі прізвища людей, які в новій адміністрації Обами будуть відповідати за український напрямок?

- На місце Деніела Фріда прийшов керівник Brookings. Цей інститут дуже серйозно впливає на формування точки зору нової адміністрації, а його керівник, який відповідає за цей регіон, має гарних заступників в особі двох колишніх послів США в Україні - Карлоса Паскуаля і Стівена Пайфера.

- Чи можемо ми розраховувати на швидкий візит Барака Обами в Україну?

- З високою долею вірогідності можна очікувати візит нового американського президента незабаром після президентських виборів в Україні. Очевидно, що до виборів візиту такого рівня не буде. Мої співрозмовники говорили так: якщо вибори нового президента України завершаться десь у січні, пізньою весною - влітку 2010 року новий американський президент продемонструє повагу до України, не відтягуючи цей візит надовго після виборів. Звісно, все залежатиме від того, як пройде волевиявлення. Цей візит можуть також затримати дострокові парламентські вибори.

- Багато хто з українських політиків стверджує, що в Штатах втратили цікавість до нас, ставка на Віктора Ющенка була помилковою. Вам теж так здалося під час спілкування з американцями?

- Хоча у мене був технічний візит з приводу одного інвестиційного проекту, я був здивований рівнем зацікавленості. Мені довелося виступити на найбільших майданчиках - від Brookings до Фундації Україна-США. Останнім візитером переді мною була Юлія Тимошенко, поїздка Арсенія Яценюка у якості спікера була короткою. Після цього у американців майже рік відчувався "інформаційний голод", не було людей, які могли б пояснити, що відбувається в Україні. Довелося відповісти на багато запитань.

- І що ж їх цікавило передовсім у внутрішній українські політиці?

- Хоча я не представляв владу, мені довелося відповідати, у тому числі, на питання про президентську владу, власні політичні плани. У Вашингтоні все аналізують, але приділяють увагу Україні меншу, ніж коли був злам у 2004 році. Тоді ми робили цивілізаційний вибір: піти демократичним шляхом чи "білоруським". Лунає дуже багато питань, що трапилося, чому такий рейтинг у президента. Не думаю, що ці питання задавали Раїсі Богатирьовій, але мені довелося на них відповідати.

Однією з тем мого виступу було: чи є загроза для демократії в Україні. Серед американців є побоювання з приводу кризисних очікувань "сильної руки", чи не піде країна в бік авторитаризму? Мені здалося, що я переконав аудиторію у тому, що в Україні розвиток сценарію на зразок кремлівського з "сильною рукою" й "закручуванням" громадянських прав і свобод малоймовірний.

- А кого ж американці вважають в Україні "сильною рукою" - Тимошенко чи Януковича?

- Вони не персоніфікують це питання. Але із приватних розмов було зрозуміло, що американці розглядали варіант приходу до влади Тимошенко, як людини із сильним характером, волею, авторитарним стилем управління і певною передбачуваністю. Така-собі "людина-команда" в одній особі, яка самостійно приймає жорсткі рішення.

З приводу Тимошенко мені багато разів довелося відповідати на питання, чи правда, що вона досягла якихось домовленостей і працює у тісній зв'язці з Кремлем, і, зокрема, з Путіним. Чи є там якісь домовленості про згортання демократії в Україні? Ці питання звучали і Держдепі, і в Раді нацбезпеки США.

- А які питання були щодо інших кандидатів?

- Інші кандидати не розглядалися серйозно. Прізвище Януковича також звучало в аналізах, але викликало значно менше запитань. Але було одне питання, на яке я не зміг відповісти: чи можу я назвати принаймні десять нових облич, які відповідають таким критеріям, як європейський, демократичний, некорумпований, здатний змінити країну на краще. Вони не бачать таких облич, які б могли командно прийти до влади, зробивши зміни. Я - також.